Краниальная остеопатія і краніосакральна терапія - характеризується ручним впливом на кістки черепа і таза з метою розслаблення глибоких структур головного мозку, що дозволяє позбавитися від головних болів, запаморочень, шуму у вухах, безсоння , синдрому хронічної втоми, розсіяної уваги, підвищеного артеріального тиску, вегетативної дистонії, профілактика рецидивів патології опорно-рухового апарату.

На відміну від уявлення анатомів про мертву структуру, кістки черепа і таза живої людини не становлять моноліт і здійснюють мікрорухи в швах черепа і суглобах таза. Ліквор, що омиває мозок виробляється в його шлуночках порційно і в міру його появи включається Шлюзова система мозку. В результаті чого створюється імпульс, що передає хвилю через тверду мозкову оболонку кісток черепа і таза, і через них ця хвиля розвивається по всьому тілу. Ритм таких хвиль ліквору в краніосакральної системі називається краніоскральним ритмом. При фіксації і дисфункціях цей ритм проходить в тілі не симетрично, остеопат взаємодіючи з ритмом і тканинами дозволяє проходити цьому ритму вільно і, таким чином, усуваються різні фіксації і дисфункції.

Цей напрямок остеопатії працює з центральною нервовою системою (головним і спинним мозком), циркуляцією ліквору, діафргамами і фасциальні зв’язками в тілі, оптимальністю взаємозв’язків структур черепа, крижів і діафрагм. Терапія існує як в прямому, так і в непрямому підході. Краніальна остеопатія може органічно поєднуватися з підходом балансу лігаментозних й мембранозних натягів. Еволюція краніальної остеопатії – Краніосакральна Біодинаміка – недерректівний і дуже м’який підхід, де терапевт взаємодіє з ритмами пацієнта і запрошує резервні сили організму до самовідновлення.