Прикладна кінезіологія – нове прогресивне напрям в альтернативній медицині, що виникло на стику хіропрактікі, неврології, остеопатії, кінезіотерапії та китайської медицини. Прикладна кінезіологія робить акцент на м’язове тестування, вегето-вісцеральні, вісцеро-міотатіческіе рефлекси. Офіційного визнання на даному етапі на території США не отримала, але досить прогресивно розвивається і привертає увагу різних фахівців медицини. У правах і повноваженнях прикладна кінезіології зрівняна з хіропрактікі.

У 1964 Джордж Гудхарт, хіропрактика, розробив свій метод діагностики під назвою «прикладна кінезіологія» на основі праці «М’язи: Тестування і Функція», написаного двома фізіотерапевтами Кендаллом і Кендаллом. Згодом Джордж Гудхарт почав викладати свій метод іншим хіропрактика.

У 1973 році була створена неформальна організація Goodheart Study Group Leaders, яка в 1974 році обрала ім’я «Міжнародний коледж прикладної кінезіології» (The International College of Applied Kinesiology, ICAK), в 1975 році був прийнятий статут та обрано керівництво, в 1976 році були « сертифіковані »засновники, названі« дипломатами ».

На сучасному етапі прикладна кінезіологія використовується насамперед хіропрактікі, натуропатії, фізіотерепевтамі, деякими докторами алопатії і остеопатії.

Революцію в прикладної кінезіології зробив доктор Хосе Паломар (хірург-ортопед, невролог, дипломат прикладної кінезіології, Мехіко), який разработл техніки P-DTR (проприоцептивні – глибокі сухожильні рефлекси) враховують уявлення про кінематичних ланцюгах, уявлення про м’язових дисфункціях пов’язаних з нейром’язової веретеном. Так само Хосе розробив тести для визначення проблемних зон в тілі і пріоритетною проблеми, техніки по «перенастроюванні» не правильно функціонуючих пропріорецепторов.