Лікування больових синдромів і вегетативних дисфункцій

Вплив медитації на мозок

З розвитком нейронаук виріс інтерес до вивчення впливу медитації на мозок людини і її психічні процеси.
meditatsiya1 300x204 Вплив медитації на мозок
У дослідженнях, які проводилися нейроученим Амиши Джа, Брітта Хёльзел і Сара Лазар на кафедрі психіатрії в «Загальному госпіталі» Массачусетсу, а так само в Бостоні за допомогою МРТ і функціонального МРТ було виявлено, що заняття медитацією близько 8 тижнів (підвищена уважність або розслаблена концентрація уваги і розвиток співчуття) змінює структуру тих центрів мозку, які пов’язані з навчанням, увагою і емоційною сферою (на зразок спортсмена, який тренується і змінює структуру м’язів і свого тіла, адаптуючись до навантажень). У практиків медитації спостерігалася підвищена активність пріфронтальной області кори головного мозку (пов’язаної з конгнетівнимі функціями, пам’яттю і абстрактним мисленням), предней частини поясної звивини (пов’язаної з перемиканням уваги) і в острівці Рейля (пов’язаний з інтеграцією відчуттів та емоцій, емпатії та прояв любові) . Так само було виявлено зниження активності в мигдалині мозку (мигдалеподібне тіло пов’язане з переживанням тривоги і страху, впливає на вегетативну нервову систему).

Цікавий той факт, що у людей, давно практикують медитацію, стан кори головного мозку в літньому віці було таке, як у молодих людей, які не займаються медитацією ( без ознак вікових дегенеративних змін), з чого випливає висновок, що вік мозку має менший вплив на його структуру, ніж спосіб життя і мислення самої людини.
Так само в ході досліджень було відзначено, що в групі, учасники якої займались медитацією, концентрація уваги при тестових завданнях була більш цілеспрямованою і при необхідності краще виходило управляти перемиканням уваги, ніж у контрольній групі, учасники якої не займалися медитацією.
Схожі результати дослідження медитації отримали канадські і французькі вчені нейронауки.
Вчені Університету Каліфорнії в Сан-Франциско виявили взаємозв’язок дегенерації гіпокампу з хронічним стресом (тобто хронічних стрес або депресія прискорювали старіння мозку).

У США проводили дослідження (опубліковані в Proceedings of the National Academy of Sciences USA, Lutz) групи досвідчених практиків тибетської буддійської медитації. Контрольну групу сформували зі студентів. Дослід полягав у дослідженні медитації на співчуття. Результат дослідження виявив відмінність в ЕЕГ практиків тибетської медитації та контрольної групи як до дослідження, так і під час медитації, яке не пов’язане з віковими відмінностями або іншими факторами. Інтенсивність і когерентність гамма-ритмів в діапазоні 25 – 40 гц у практиків медитації була значно вищою, ніж у контрольній групі студентів. Більш висока інтенсивність і когерентність гамма-ритму у досвідчених практиків медитації в спокійному стані інтерпретується вченими як наслідок регулярної практики медитації.

В університеті Огайо був проведений експірімент Доусоном Черчем, метою якого було встановити взаємозв’язок регенерації тканини з психічним станом людини. Дослідження проводилося на подружніх парах, з яких утворили дві групи. Піддослідним зробили маленькі опіки на передпліччях. Одній групі було запропоновано розмовляти на нейтральні теми, а іншій групі було запропоновано обговорювати негативні теми. В результаті у пар, які обговорювали нейтральні теми, загоєння опіків було на 40% краще, ніж у групи, що обговорює негативні теми. Даний феномен пояснили через вплив мозку на гормональну систему людини, яка в свою чергу впливала на утворення білків і процеси анаболізму і катаболізму.

Професор Гарвардського університету Герберт Бенсон в 1981 і 2000 рр. проводив дослідження на тибетських ченців, практикуючих медитативну йогичеськую практику Туммо. Гербент Бенсон встановив, що тибетські монахи допомогою медитації можуть підвищувати температуру периферичних частин тіла (пальців рук і ніг) більш ніж на вісім градусів за Цельсієм.
Професор Марія Кожевнікова з дослідниками з Національного університету Сінгапуру так само провела дослідження медитативної практики Туммо. Дослідження проходило взимку в Гімалаях при температурі -25 градусів за Цельсієм. Як результат було зафіксовано підвищення температури тіла тибетських монахинь до 38,3 градуса Цельсія. Друге дослідження проводили з практиками медитації із західних країн з використанням техніки медитації Туммо; вони також за допомогою медитації і особливого виду дихання змогли збільшити температуру свого тіла.
Практика Туммо використовувалася в Тибеті в суворих зимових умовах для кращого перенесення холоду, а так само як одна з практик для управління енергії і розумом для досягнення просвітління.

Результати перерахованих досліджень демонструють сильну взаємозв’язок нейропластичности мозку з емоційної, інтелектуальної сферою і способом життя людини. Так само формується висновок, що на морфологічну структуру головного мозку, різні гормональні та біохімічні процеси можна прогнозовано впливати, займаючись медитаційно практиками і змінюючи свою мотивацію і спосіб життя.